Si vis pacem, para bellum!

Хочеш миру - готуйся до війни!




Волшебный шар

Метки

Интересы
"Scorpions", the beatles, аніме, археологія, АТМАСФЕРА, Історія, Література, море, некрополі, сонце, Україна, чоботи на підборах, чоловіки, чорна кава

Антиинтересы
грип, депресія, джинса, зрада, матюки в літературі, нудьга, перше кохання, політзамовлення, політика, попса, порно, пробки, Телевізор, Фабрика

Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


Опрос

Перший секс із новим хлопцем/дівчиною є нормальним...


Содержание страницы



Музыка : Бон Джові  

ТРИПІЛЬСЬКЕ КО(Д)ЛО: РЕПОРТАЖ + ФОТООООО


Думала спершу написати звіт про кожен день фестивалю окремо. Але згодом відмовилась, адже тоді стаття перетворилася б на сухий довжелезний список про виконане, побачене, відвідане. Однак з поваги й до тебе, читачу і  напишу про те, що вразило найбільше. Байдуже, приємно чи, може, й ні. Намагатимуся не переходити до суб’єктивізму і подам статтю у вигляді десяти окремих фрагментів з фестивалю, щоб створити цілісну картину, склавши окремі частинки мозаїки.

Фрагмент перший і найбільший. Називається він «Велика сцена». Її ж можна назвати й серцем фестивалю. Навколо неї збиралась найбільша кількість учасників і завдяки їй можна було уявити масштаби дійства, коли ввечері під запальні ритми стрибали тисячі людей. А стрибати було під що.  «Піккардійська терція», «АтмаСфера», «Osimira» з Білорусі, «Mad Heads XL», «ДахаБраха» - це лише частина гуртів, що підняли все Трипільське коло на ноги. Особливо гаряче було біля сцени. Навіть вночі, коли температура повітря падала, біля головної сцени фани відчували швидше задуху, ніж холод.

По-справжньому порвали публіку гості із Білорусі. Під їхні важкі ритми натовп став одним цілим і здавалось дострибне до зоряного неба. Крім того, полонила харизма лідера гурту, його майстерне володіння не лише волинкою і білоруською мовою (!), а й публікою, з якою він майстерно грався протягом виступу.

Крім того, своїми виступами радували «PolyКарп», «Домра» (вони першими у світі зробили електричну домбру(!), гурти «Русичі», «ДримбаДаДзига».

Фрагмент другий, про який я не можу не сказати – це природа. Свіже повітря, від якого боліла голова. Звиклі до смогу і вихлопних газів, легені не могли надихатися свіжим живильним повітрям, і слабкість ламала тіло. Однак це була приємна слабкість,  перелаштування організму на частоти природи, хоча б на кілька днів.

Фрагмент третій. Кухня. Так, саме вона. Після нарікань на організацію харчування творці фестивалю до гастрономічних потреб відвідувачів поставились дуже відповідально. Не забули й про вегетаріанців. У той же час велика кількість навчених фестивальників організовували польову кухню.

Фрагмент четвертий. Хотілося б на фесті побільше потанцювати. Так, майстер-класи з танців були. Їх проводили й студія старовинного танцю «Джойсанс», і деякі інші, потужними були майстер-класи зі східних танців, однак більшу частину часу Мала сцена стояла пустою, лише подекуди повз неї проходили втомлені палючим сонцем учасники та відвідувачі фестивалю. А сонце смажило сильно. У багатьох погоріли носики, плечі, які нагадуватимуть про себе ще не один день після закінчення фестивалю. Палюче сонце – фрагмент п’ятий.

Фрагмент шостий. Відвідувачі. Їх було багато. І це незважаючи на те, що вхід на фестиваль у цьому році коштував 120 грн. Це не зупинило бажаючих відпочити і побувати у середовищі автентичної культури. Хтось їхав на «АтмАсферу», хтось  - на «ДахуБраху», хтось потанцювати.

За офіційними даними, фестиваль відвідало близько 12 тис осіб. Не здивуюся, адже намети ставили один за одним, інколи так тісно, що, виходячи зі свого намету, можна було потрапити у сусідній намет.  Загалом це свідчить, що фестиваль відбувся і залишив приємні згадки у серцях багатьох людей.

Фрагмент сьомий. Езотерики. Цього року їх було особливо багато. Їх можна було зустріти у найнеочікуваніших місцях фестивалю, а не лише на території, виділеній їм організаторами. Духовні практики проводили і біля Малої сцени, і на території йогів. Може, зі сторони це здаватись безневинно, однак вражає поширення окультних практик серед українців останнім часом.

Фрагмент восьмий. Літературна сцена. Протягом фестивалю тут життя вирувало всю світлу частину дня. Тут співали, читали вірші і прозу. І завжди були слухачі-глядачі. Що ж, українці цікавляться літературою, вона є частиною їхнього життя.

Фрагмент дев’ятий. Фестиваль став місцем зустрічі старих друзів, з якими не бачились роками. Це торкнуло душу і навіювало на спогади. Це надзвичайно важливе завдання фестивалю - об’єднувати людей різних соціальних верств, релігій та націй.

Фрагмент десятий. Про вогонь. «Запалюємо серця» -  це було гасло цьогорічного фестивалю. Серце запалили музикою, драйвом, хоч фаєр-шоу цьогоріч не були такими вражаючими і видовищними. Крім того, у передостанній день фестивалю після виступу «ДахиБрахи» чудовий феєрверк прикрасив фестиваль.

На завершення хочу висловити сподівання, що й наступного року фестиваль пройде не менш вражаюче і яскраво, можливо, навіть більш автентично, ніж у 2010-му році Тигра. Нехай  запал у серці зберігається до наступного року і не згасає взимку.

 

 

 

 


Открыть | Коментувати 40

Настроение : пошуковий    

ШУКАЮ ДРАМУ!!!!!


Українські режисери — від найкращих до ненайкращих — сьогодні, як і позаторік, являють глядачеві постановки творів класичних: від «Гамлета» і «Войцека» — до «Мартина Борулі» й «Назара Стодолі». І навіть у стані найтяжчого алкогольного сп’яніння неможливо уявити режисера, який би, скажімо, зателефонував драматургові й вимовив у слухавку такі, приміром, слова: «Чекаю на вашу нову п’єсу».

Так само важко уявити й автора, який би, забувши про їжу і сон, дописував останню яву останньої дії, з тремтінням душевним наближаючись до магічного слова «завіса», і при цьому пам’ятаючи (не думаючи, а саме «пам’ятаючи», не кіркою мозку, а підкіркою!), що завтра, найпізніше післязавтра він, автор, читатиме свій текст режисерові й акторам, у благоговійній театральній тиші.

«Ні, таке не просто важко собі уявити. Таке уявити собі неможливо!» — вже чується голос об’єктивного скептика. — І не тільки у нас, в Україні. Такого немає вже ніде у світі! В цілому світі головний у театрі режисер (он і на афішах пишуть — «головний режисер»), а драматург — це ж навіть не актор, це щось на рівні освітлювача, чи, швидше, підмітальника сцени!..»

http://www.dt.ua/3000/3680/35524/

Капець, і це правда. Підписуюсь під кожним словом. Коли мене б запитали назвіть вашого улюбленого сучсного драматурга, я би сказала: "Шекспір - улюблений. А сучсних - не знаю." І це не від моєї неграмотномсті чи ліні. Навпаки. Відношу себе до ледй читаючих, але дрматургів сучасних не знаю. І крапка. 

Точніше трагедія, але вже не на сцені, а в житті. Це наше щоденне пекло відсутності ідей. Навіть сценарії для кіно редисери пишуть. Капець. Ні... Капці. Білі. Як для покійника.

Чи може, не так погано???? Може, хтось підкаже мені сучасних драмописців???? Бо я не знаю жодного. Пробачте за невігластво.((((

 

 

 


Открыть | Коментувати 12

Настроение : кульне    

Культура по-укрнетівськи


Маю звичку переглядати новини на порталах. Буває всяке, але найбільше врадає розділ "Культура" на укр.неті

Ось тільки одні заголовки  за сьогодні:

Культура
14:09
На срочную воинскую службу будут призваны 26 тыс. украинцев (Главред)
14:00
Безработные в обозримом будущем не увидят свет в конце тоннеля (Фокус)
13:50
Ликарчук: Внешнее тестирование усовершенствовало, а не разрушило систему профессиональной ориентации (Зеркало недели)
13:37
Дженнифер Энистон на шоу Regis and Kelly (Gigamir.net)
12:55
Результаты ВНО совпадают с оценками школьников, - исследование (Glavnoe.ua)

 

Ось такі новини і така "культура".І сміх, і гріх. З таким розумінням культури нам до демократії, високого рівня джиття як до Вашингтона рачки  і вплав. 

П.С.Не дарма у народі укр.нет глюкюнетом назвали, але не від слова "щастя", а завдяки численним багам і глюкам. П..ц


Открыть | Коментувати 12

Настроение : жувальний    

Ще раз про ЄС, Польщу і поляків


Була таки сьогодні на зустрічі з екс-міністром культури Польщі у 2000-х роках Вальдемаром Домбровським. Я таким чином, стала жетврою піару розсилок і журналу "Український тиждень." Сказати, що час був витрачений дарма - не можу, але і наголошувати на унікальності цієї зустрічі теж не можу. 

Говорили про давно усім відоме і заїжджене: 

про Євросоюз та його інвестиції,

про поганих комуністів.

Пан Домбровський хизувався тим, що зумів залучити єворпейських спонсорів. Он самі норвежці вклали у польську культуру аж 100 млн доларів. І культуру цю він не побоявся навзати своїми іменами, тобто піаром. Так, прямо, не прикриваючись високим мистецтвом. Культура існує в Польщі для піару. 

А висновок взагалі вкладається у такий силогізм:

У Польщі розвивається культура, бо Польща є членом Євросоюзу (Унії Європейської. Так це звучить по-польськи).

В Україні культура не розвивається належним чином,  бо Україна не є членом ЄС.

Значить, щоб розвивати культуру Україні тре вступити до ЄС.

Пан Домброськмий переконував майже протягом двох годин, що тре вступати в ЄС.

П.С. Агітація за ЄС поступово перетворюється на жувальну гумку, яка вже починає набридати. Хоча я всеодно підтримую курс на Європу.

 

 


Открыть | Коментувати 18

Настроение : дизайнерський    

АНоНС


Капець, звикла дивитись на світ крізь темні тони. Всюди шукаю їх: у одязі, у житті, а особливо у дизайні блогу. 

Але тепер вирішила, що досить темряви. Поставила стандартниц світлий дизайн. А зараз продумую щось ЕКСКЛЮЗИВНЕ!!!! Світле і ВЕСНЯНЕ)))))

Може, тоді життя змінить свій хід і годинникова стрілка відрахує час світлої смуги??


Открыть | Коментувати 18

Настроение : жесть    

Про те, що править світом


Бє3 бумажкі чєловєк букашка.... 

Корочкі правят міром... Останнім часом доводиться переконуватись у істинності цього правила. Люди з простою буденною свідомістю не розуміють, що можуть існувати вільні журналісти, які не закріпачені жодним головним редактором, редакцією, колективом і які живуть у Мережі.

За Мережею майбутнє, але все ж воно ще за горами. Навіть елементарне інтерв'ю в перехожого чи свідка взяти проблематично. "Де Ваше посвідчення? Де ви друкуєтесь?". Я пояснюю, що я вільна птаха. Розуміють, але з проблемами.

Капець, невже я маю комусь підпорядковуватись? Не хочу. Не буду.

І ще. За свою діяльність не маю нічого. Так, нічого. Голий ентузіазм. Голісінький. Я дивачка. Але, правда,  я розумію, що моя боротьба по суті приречена на поразку. Так. Я з часом змінюсь і стану менеджером з продажів чи ще чимось таким. Я це знаю... Знаю, що моя боротьба за культуру і заяложену духовність не може мати переможного кінця. Мене не зламає життя. Воно зламає в мені все  хорошому. Висмокче своїми щупальцями.

І тоді вже я буду з папірцем.

 

"НАТАША РАЙМОН.

 

ЖУРНАЛІСТ МОССАДУ"

 

Мосса́д (гебр. המוסד למודיעין ולתפקידים מיוחדים, ха-Мосад ле-модіін у-ле-тафкідім меюхадім — «Відомство розвідки і спеціальних завдань») — політична розвідка Ізраїля, за своїм призначенням та функціями є аналогом американського Центрального Розвідувального Управління[1][2]. Вважається однією з найбільш ефективних і професійних спецслужб у світі.


Открыть | Коментувати 18

Настроение : шизонутий    

ВІЛЬНО????


Сьогодні в маршрутці була свідком (нєє, учасником) з одного боку дуже смішного, а з іншого боку дещо сумного, але красномовного, інциденту.

Сідала на маршрутку на кінцевій зупинці. Бачу вільне місце є біля світловолосої дівчини.

Ну я не хотіла бути нахабною, тому гречно запитала: "Вільно??"

У відповідь почула: "Что? Что?"

Перепитую:"Вільно?? "

Відповідь:"Что? Что??"

(Вже відчуваю, ЩО ПОЧИНАЮ ДРАТУВАТИСЬ)

Запитую втретє: "Українською мовою запитую:"Вільно?"

Відповідь: "Что? Что? Что? Не поняла."

Я не витримавши, переходжу на крик: "Свободно??"

Відповідь: "Нет"

 

(Але в маршрутці ще були місця, і мені їхати стоячи не довелось. Але ця дівчинка з чудовими знаннями української мови ще довго не йтиме з голови.)

 


Открыть | Коментувати 53

Настроение : атмасферний    

Статус- квО


1.Да я даже мухи не обижу! Но задолбаю ее так, что она сама самоубьётся....

2.Тот день когда я пойму чего хочу будет отмечен парадом с 76-тью проклятыми трамбонами.

3.Подумал, что подумаю, что так и выйдет. Так и вышло. (c).

4.Все пройдет, и печаль и радость, все пройдет, так устроен свет. Все пройдет, только верить надо, что любовь не проходит, нет...

5.я уважаю в людях две вещи - член и чувство юмора.

Читать дальше...


Открыть | Коментувати 8

Настроение : замріяно-втомлений    

Ахматова і Франко


Дещо дивно ці імена вживати разом, але російська поетеса і наш геній повязані між собою. Але не в сенсі особистих взаємин. А творчих.

Нещодавно відкрила для себе другу Ахматову - Горенко. Таке справжнє прізвище поетеси. Мене іноді дивувало, а чому українка з походження стала все-таки найвідомішою (най-най-най) російською поетесою. Я мимоволі звинувачувала поетесу у тому, що відцуралась рідної мови, рідної культури.

Але повторюсь. Нещодавно відкрила для себе нову Ахматову. Ахматову, що знає і любить українську мову і культуру. Ахматову-перекладача.

Ось її переклад інтимної лірики Франка:

Повстречались мы с тобою, 
Только несколько минут 
Говорили, рядом стоя, 
Словно вдруг случайно двое 
Земляков сошлися тут. 
  
Что-то я спросил такое, 
Мне ненужное вполне, 
Про идеи, но пустое, 
И не то, совсем другое, 
Что сказать хотелось мне. 
  
Рассудительно ты, пани, 
И свободно речь вела. 
Мы расстались как в тумане, 
Только ты мне на прощанье 
И руки не подала. 
  
Ты кивнула, кончив дело, 
И пошла к себе домой. 
Я стоял остолбенелый, 
И бессильный и несмелый 
Взгляд мой крался за тобой. 
  
Я ведь знал — в минуте этой 
Рай скрывался мой тогда: 
Два-три слова, но согреты 
Обаянием привета, 
Все решили б навсегда. 
Проиграл! Своей рукою!.. 
Не поставить ставку вновь. 
Что в душе щемит такое? 
Это пьяная тоскою, 
Безнадежная любовь.

А ось і оригінал:

Раз зійшлися ми случайно, 
Говорили кілька хвиль — 
Говорили так звичайно, 
Мов краяни, що нечайно 
Здиблються з-за трьохсот миль. 
  
Я питав про щось такеє, 
Що й не варт було питать, 
Говорив щось про ідеї – 
Та зовсім не те, не теє, 
Що хотілося сказать. 
  
Звільна, стиха ти, о пані, 
І розсудно річ вела; 
Ми розстались, мов незнані, 
А мені ти на прощанні 
І руки не подала. 
  
Ти кивнула головою, 
В сінях скрилася як стій; 
Я ж мов одурілий стою 
І безсилий за тобою 
Шлю в погоню погляд свій. 
  
Чує серце, що в тій хвилі 
Весь мій рай був тут — отсе! 
Два-три слова, щирі, милі 
І гарячі, були б в силі 
Задержать його на все. 
Чує серце, що програна 
Ставка вже не верне знов... 
Щось щемить в душі, мов рана: 
Се блідая, горем п'яна, 
Безнадійная любов.

Висновок простий. Нам все-таки тре пишатись тим, що маємо. А маємо ми багато)

 

 


Открыть | Коментувати 55

Настроение : стьоб, стьоб    

Гіфка


 

 

 



Открыть | Коментувати 37

Настроение : горло бо-бо    

Тарковський чи Кьортіс?


 

 

Я зустріла цей день зі болем у горлі та закладеним носом. І з розумінням того, що похід на концерт бардів з друзями скасовується. Не в таку погоду і не в такому стані.

Тепер дивлюсь з вікна на засніжене місто. І не мрію про весну. Інколи так чудово побувати ніби в бункері. полощу горло ромашкою, а воно всеодно болить. Печемо з мамою млинчики і начиняємо їх сиром.  Масляна!!!! І домашній затишок!!!!!

Буду читати "Историю колдовства и суеверий"   про практичну каббалу чи про читання думок.  Маю чудову можливість зупинитись і зайнятись самоовітою.

А ввечері буду дивитись фільм. Тільки не можу вирішити Чи це буде фільм про Кьортіса, чи "Сталкер" Тарковського. Хелп мі, плз.

 


Открыть | Коментувати 6

Настроение : домаааааа    

З ВКАНТАКТЄ


Нет загадочних женщин,но есть недогадливые мужчины.....

.

Хочешь выйти замуж за богатого, красивого и умного? Расслабся, детка, придётся выйти замуж трижды...).

.

У тебя лицо невинной жертвы и немного есть от палача.

 

.

я лисий мужик з якимись проволками в голові....

.

Навіщо все це? Як це зупинити? Нема причин. Їх не було, повір... (с).

.

Всегда найдутся люди, которые причинят тебе боль. Нужно продолжать верить людям, просто быть чуть осторожнее.

.

*жизнь это чашка espresso*.

.

ах как мало нам длЯ счастья надо.....).

.

Пожалуй, лучшая отрада - Забыться сном и шоколадом.

.

Я не розумію чому ми буваємо так сильно зайняті, що потім нам нічого сказати один одному.

.

шо за мужик на аві?? дати йому в ніс?

а мені сподобався... віддайте його мені, нащо йому в ніс?

 

П.С.СПРЕТО У ДРУЗІВ ВКАНТАКТЄ. 

 


Открыть | Коментувати 6

Настроение : знищую старе    

Мумію - в музей!!!!!!


 

 

Капець, наша стара еліта продовжує вражати своєю м'яко кажучи тупістю і недоалекглядністю. Критикуючи нас за наші погляди і спосіб життя, вони не можуть запропонувати чогось ефективного взамін. І граються всяким непотрвбними цяцьками. 

Сьогодні надибала на таке:

"Високоповажний пане Драч! Від імені числених шанувальників Богдана Лепкого, що був першим володарем Перехідного Мазепинського Персня, від Клубу його імені та від себе особисто, як родичка і представниця родини Лепких, Глібовицьких в Україні, звертаюся до вас нині, як до другого володаря з проханням, яке має глибоке історичне значення.

Історичні обставини склалися так, що ми змушені просити вас достосуватися до першого, що його передбачає регламент, способу визначення своєї волі щодо передачі Мазепинського Персня третьому носієві.

Ми впевнені, що ми з вами щодо вибору третього носія є однієї думки: ним повинен стати Президент Віктор Ющенко.

Він як неперевершений фінансист врятував на зламі тисячоліть державу Україна від неминучого дефолту, створив національну валюту, що тепер визнана найкращою у світі.

Як національний лідер, скликав могутній Помаранчевий Майдан, що привів до відставки тоталітарного режиму Кучми, заклав основи створення фундаменту націонал–демократичної держави європейського зразка, взяв курс на створення національної держави.

Віктор Ющенко підняв на державний рівень питання про Голодомор і науково–документально довів його до світового визнання геноцидом (етноцидом). Узявши твердий курс на повернення історичної правди, відновив пам’ять, ім’я і славу найвидатнішого українського гетьмана Івана Мазепи. Президент України Віктор Ющенко відбудував Батурин, Чигирин, Глухів — гетьманські столиці, велів відзначати знакові історичні події, присвоїв звання Героїв України борцям за її волю Роману Шухевичу і Степану Бандері.

Тільки за це він залишиться славним Президентом в історії України. Передавши йому Перехідний Мазепинський Перстень, ми разом спокутуємо вкрай недостатню підтримку йому за всі п’ять років його президентства, зокрема на виборах, і покажемо приклад народові, як треба цінувати того, хто для утвердження Української держави зробив найбільше з усіх сучасних українців!
Уляна з ГОЛОВАЦЬКИХ СКАЛЬСЬКА,
голова правління обласного клубу української інтелігенції ім. Б. Лепкого, внучата племінниця Б. Лепкого"

Прочитавши цей текст ледве стримувалась від сміху. Але тут тре плакати. Бо ці люди вірять у свою місію в побудові держави і т.д. У чому вона плягає,  сказати не можу.

Реакція Драча була цілком природною і логічною

"До цього відкритого листа ставлюся як до трагікомічного фарсу. Коли вони хочуть нагородити Віктора Андрійовича Ющенка, то хай нагороджують — при чому тут я? Вони мали б зробити для нього нагороду. Вони мені урочисто вручили цей перстень у 1996 році, на 60–ліття, в Театрі імені Івана Франка. Разом з Українським козацтвом. А коли я був останнього разу в Івано–Франківську на зібранні Конгресу інтелігенції й агітував за Віктора Ющенка, то показав пані Уляні цей перстень. Бо вона весь час тривожилася, мовляв, я його кудись подів. А тепер їм потрібно, щоб я повернув персня. Здається мені, що коли люди хочуть когось нагороджувати, то не слід для цього відбирати в іншого. Тим паче що я, здається, не погрішив ні проти України, ні проти Віктора Ющенка..."

http://umoloda.kiev.ua/number/1592/222/56060/

Напрошується запитання. Невже люди на 6-му десятку і досі вірять в цяцьки і т.д.? У якісь застарілі міфи?  Краще б уже йшли вчителями в школу чи вугілля у шахті видобували б. Доводиться констатувати факт, що наша країна до тих пір буде блукати, поки не вимре старше покоління. І це стосується не лише комуністів, а й діячів так званого патріотичного руху. 

Муміям місце в музеях!!!

 


Открыть | Коментувати 9

Ліричні вибори


 7 лютого, неділя
галерея «ХУДГРАФ»
бульвар Шевченка, 33 (2-й поверх)
13:00

«ЛІРИЧНІ ВИБОРИ»

перша подія

з серії регулярних літературно-культурних акцій
«Бульвар Шевченка»

в день другого туру виборів Президента України літературна спільнота голосує за кращу українську поезію та її авторів

Учасники:


Каріна Тумаєва
Вано Крюгер
Нельсон Молодший
Євген Герман
Анна Саніна
Марія Бацман
Єгор Подонкін
Олексій Панасюк
Тарас Малкович
Гєник Бєляков
Андрій Крівошеєв
Сергій Пістончик Прилуцький
Антон Рибкін
Владік Волочай


Модератор: Олексій Кузьменко

Організатори: 
ініціатива «Спільне Благо»
проект «Молода Література»

Генеральний медіа-партнер:
Київський медіа-холдинг

За підтримки:
журнал ТОП 10
«Арт-галерея-майстерня «ХУДГРАФ»
«Молода Література» з Петром Щербиною на Радіо Київ 98FM»
 


Открыть | Коментувати 8

Настроение : шизоїзний    

Мудрий Француз..


Пристрасть позбавляє розумних людей розуму, але наділяє ним дурнів...

Людське серце - арена боротьби пристрастей: поразка однієї означає тріумф іншої.

Милосердя людей при владі  зазвичай лише хитра політика, ціль якої - завоювати любов народу.

Хоча всі вважають милосердя добром, однак воно витікає з честолюбства, інколи - ліні або страху. І майже завжди - з першого, другого і третього разом.

Безпристасність мудреців - це лише вміння приховувати свої почуття у глибині серця.


І останнє:

Ніде не знайти спокою тому, хто не знайшов його у собі.

 

П.С.Час іде, а  люди не змінюються. Особливо політики. 


Открыть | Коментувати 6

Настроение : зимово- меланолійний    

Смужки


Зав’язка. Червона смужка 

Від недавнього часу я закинула всі свої звичні справи. У якийсь момент вони для мене стали якимись неважливими і відійшли на другий план. Я продовжувала жити. Я вставала рано-вранці, бігала, снідала (обідала, вечеряла), теревенила з подругами. 

Але відтоді, як я зустріла тебе, моє життя змінилося. Я зрозуміла, що життя може бути не монотонним, що воно кольорове. 

Ти мені розповідав, що життя забарвлене всіма кольорами веселки. 

- Це треба вміти бачити. – казав ти. - Червоний колір означає кохання, зелений –спокій, а фіолетовий – розлуку. 

Я слухала тебе з широко розплющеними очима. Ти був для мене тобі всім. Ти вів мене по життю. Ти був моїм Данко, осяваючи все навколо світлом свого серця. 


Основна дія. Фіолетова смужка

Але одного дня тебе не стало. Ти пішов від мене. Я тебе зрозуміла. З часом. Ця втрата була для мене рівнозначна смерті. А я вірила тобі, вірила кожному твоєму слову. Ти казав, що кохаєш мене. І я відчувала себе на сьомому небі від щастя.

Але ти пішов. Тобі було несила брехати мені у вічі, вдавати палке кохання, підтримувати мої ілюзії. Я проплакала цілу ніч. Всю ніч я кликала Тебе, плекала марні надії, що може, передумаєш, прилетиш до мене на крилах бажання.

Перед тим, як піти, ти сказав: ”Ти сильна...” Я тоді розревілась ще більше. 

Я хотіла, щоб про моє горе знав весь світ. 

Зав’язка. Зелена смужка

А ти не помилився. Я сильна. Поступово висохли сльози. Інший заповнив порожнечу, що була у моєму серці після нашої розлуки. Я уже не кличу Тебе. Я живу і хочу жити. 

Я знайшла у собі сили подолати свій біль. 

І зараз я чекаю тебе, щоб поглянути тобі прямо у очі і сказати: 

- Дякую! 

За що? За те, що ти одного разу мені сказав: 

- Ти сильна. Як кішка. У тебе дев’ять життів. Ти витримаєш все і переможеш.

 

(Цьому тексту уже 3 роки)))


Открыть | Коментувати 18

Настроение : калинове    

Про нашу мову))


 

Парадокси, але коли буваю у Росії росіяни все частіше  просять мене говорити українською. І зустрічалась з таким явищем не рідко. Вже звичними стали мої калинові україномовні тости .

 Моя подруга місяць тому була у Москві. До речі, її Юля звати. Так їй сказали, що вона схожа на нашу прем'єрку і попросили спілкуватись  українською

Нещодавно ще таку інформацію. знайшла: " Український же гумор, українська мова – вона взагалі гумористична. Колись мене запитали у Москві: «А как у вас по-украінскі будет юг?». Я кажу – південь. «А это... а сєвєр?» – північ. «Ну что это такое?! Ну почему?». Кажу: ось розумієте, схід – це сонце сходить, захід – воно заходить, вірно? Проходить півдня – виходить південь, а півночі проходить – це північ. І вони кажуть: «Ой какой у вас красівий язик...». Це росіяни мені так кажуть!"

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1923570.html


Открыть | Коментувати 95
ОБОЗ.ua