Si vis pacem, para bellum!

Хочеш миру - готуйся до війни!




Волшебный шар

Метки

Интересы
"Scorpions", the beatles, аніме, археологія, АТМАСФЕРА, Історія, Література, море, некрополі, сонце, Україна, чоботи на підборах, чоловіки, чорна кава

Антиинтересы
грип, депресія, джинса, зрада, матюки в літературі, нудьга, перше кохання, політзамовлення, політика, попса, порно, пробки, Телевізор, Фабрика

Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


Опрос

Перший секс із новим хлопцем/дівчиною є нормальним...


Содержание страницы



Само*


Давно не бачила поезії на ХБ. Особливо скучала за пані Світланою Балагулою.(

Вирішила виправити ситуацію з поезією. На жаль, останніми місяцями нічого, крім публіцистики і рефератів не пишу, тому пропоную вірш своєї подруги Саші Кіткотенко.)

 

Самоповага,  самоствердженність,
Самосвідомість,  самосуд,
Весь  світ  тобою  знов  повержений
і  загнаний  у  глухий  кут

Самоінстинкт  самозбереження
тебе  рятує  знов  і  знов
Сама  собі  постав  обмеження  
і  не  знайди  свою  любов.

Самолюбивість,  самоціннісність,
з  самообманом  сам  на  сам,
У  намаганнях  усамітнитись
Все  розганяєш  по  кутам.

 


Открыть | Коментувати 16

Ауууук


Привіт блоггерам.))))

ех.... не писала би просто так.. але життя змушує. Ось уже 1,5 місяця є редактором ось цього ресурсу  

http://literatura.org.ua/

Мої обов'язки знаходити для нього авторів. Однак автори не хочуть писати безкоштовно. Навіть студенти. Зараз є багато інших можливостейзаявити про себе, а не чекати поки редактор викладе твою статтю.

Займаюсь фактично копіпастом. Ну і ще роблю новини. Ними я пишаюсь найбільше, бо знайти не політичні новини доволі складно.

І ось. Зарплати немає, ресурс мертвий, незважаючи на мої старання, шеф не виходить на контакт.

Що робити не знаю. Хочеться забити на це все.

Чекаю мудрого слова.....

 


Открыть | Коментувати 21

Настроение : зер гут    

Фройд дуже помилявся


Повернення Олега Короташа після тривалої мовчанки в літературу є подією небуденною. А самого автора не гріх порівняти з легендарним Феніксом, що воскрес з попелу. Пан Олег охоче погодився дати ексклюзивне інтерв'ю "Молодій Літературі".

- Нещодавно вийшла Ваша нова поетичні збірка. Вона має назву «Елегії острова Патмос». Ви могли б розказати як народжувалась книга?

За своєю структурою ця книжка є вибраним із написаного мною впродовж 1995-2009 років… Наприкінці 90-х, в силу якихось суб'єктивних причин я не захотів бути поетом. Рішення було свідомим… До того часу я вже встиг видати першу збірку і була, також, участь у кількох – шести чи семи антологіях. Поза тим, коли ви довший час по тому не пишете, і загалом, коли ви 10 років не видаєтесь, то цілком логічним було, окрім віршів написаних останніми роками, також зробити своєрідний варіант творчого повернення; себто видаєте вже спробу «вибраного»… Також, думаю, читачеві буде цікаво відстежити певну еволюцію автора, ранні вірші і те що пишеться сьогодні. Варто зазначити, що передмову написав поет Василь Герасим’юк, а саме видання має претензію на академічність, бо до книжки також вміщено розділ коментарів, котрі опрацювала Юлія Соколюк, науковий співробітник Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України.

- Чим пояснюється така загадкова назва збірки? Де знаходиться острів Патмос?

Патмос – це острів, де апостол Іоанн отримав Одкровення (за іншим прочитанням «Апокаліпсис») щодо прийдешнього усього людства.
- Біблія відіграє важливу роль у Вашому житті?

Можу сказати, що поет оперує матеріалом, котрий по суті є ширшим від будь-якої релігійної доктрини. І вельми незручно почувається у такому стані. Ви пишете про речі, які не зовсім вписуються у загальні прийняті церквою релігійні норми, бо метафори, і таке інше, часто торкаються тем не прийнятих до широкого обговорення. І тут постає питання абсолютної віри. Бо ваші відчуття (у певному сенсі ініціації) таки дають зрозуміти існування Господньої сили… Хоча я і бачу разючу відмінність між Старим і Новим Заповітом. Євангельський Христос, що проповідує смирення і любов, і жорстокий бог Яхве, що нещадно карає і готовий зверзти усіх на коліна перед іудейським народом…
Для мене окремо стоїть одкровення Іоанна. Дуже сильне енергетично. А за умов, що певні речі вам снилися ще до прочитання цього тексту, то годі і щось казати чи додати. Віриш в одкровення, віриш у Бога. Це все логічний ряд.

- Для Вас поезія – це ремесло?

Так, я про це писав ще у 90-х роках минулого століття, у передмові до «Цеху поетів», - вибраного із творчості Івано-Франківських поетів-дев'яностиків. Але прошу не плутати і не зводити лексему «ремесло» до поняття «ремісництво». Бо професійно поет, якщо він, звісно, розуміє чим займається - також витворює певний продукт. Це десяте питання, чи відносити вірші до матеріальної чи духовної культури. Це вже як до цього ставитиметься суспільство. Воно само відчуває чи не відчуває потребу читати поезію… У певному сенсі існує такий собі паритет стосунків між ними. Суспільство обирає те, що відповідне його моралі, а поет, навзаєм, не має зобов'язань перед соціумом; окрім, можливо, морального обов'язку добре писати. Можливо саме тому Платон не любив поетів. Бо поет ніколи не стане жертвою демагогії мовленої політиком… Як мінімум, поет може відмежуватись, як максимум - може стати трибуном. Але йому ніхто не зможе нав’язати думку, якщо вона є абсурдною. Бо структура поетичного тексту, метафора і синтаксис є дуже складними в силу своїх семантичних, чи етимологічних особливостей. А те що називається «політичною риторикою», логіка і софізм тих думок, - це, як перший клас школи… Все просто і смішно. Як можна цьому вірити?..

- Поет – це  дисидент?

Щоб поет став дисидентом, мусять бути цьому соціальні умови. Тоді ти стаєш трибуном, маєш громадянську потребу і не боїшся голосно говорити про навколишнє… Або починаєш загравати з владою… Я маю переконання, - якщо поет починає робити реверанси тоталітарній владі, злу, - то Бог у нього може забрати поетичний дар… Як це сталося, до прикладу, із Маяковським чи Павлом Тичиною. Вони зберегли вправність римувати але вже перестали бути поетами у земному житті. Подивімося, умовно, на творчість ранніх Тичини чи «Маяка» і те, що називається «пізніми»… Це ж культурна прірва між їх віршами!

- Поет є апостолом?

Я не розглядаю власні вірші як індульгенцію чи перепустку до Раю. Бо так думати - це гординя. У певному сенсі потрібно розуміти своє місце у світі. І не мнити себе апостолом. Від схвалення суспільною думкою чи навпаки – критикою, мої вірші навряд чи стануть кращими чи гіршими... Суспільство і критика перебуває у межах фізичного закону Ламберта. Суть його в тому, що сила світла залежить від кута спостереження… Поет мусить бути смиренною і віруючою людиною, бо дар має Божий. Гордині чи самозакоханості тут не місце. Усвідомлений вибір. Є вічні теми…

- Тобто й літературні канони вічні?

Канони створюються, але час їх ламає або перетворює на архетипи. Наприклад, Лепкий був значно популярнішим від Івана Франка. Але час переставив все на свої місця. Данте ж був дисидентом у свому часі, але «Божественна комедія» - це вже той Данте, якого ми знаємо сьогодні... Але я не хочу давати розгорнутої оцінки сьогоднішньому літпроцесу... За невеликим винятком кількох імен, - оця сьогоднішня літературна попса має дегенеративну суть. Мусить минути час.

- Ви себе відносите до метафізичної школи. В чому її суть?

Це найважче для мене запитання… Розумієте, - є таке поняття як натхнення. Щодо нього і психіатрія розводить руками. І я думаю, що Фройд дуже помилявся, коли стверджував, що творчість є наслідком, сублімацією твого життя. Фройд не був поетом. Навряд чоловік при здоровому глузді буде пояснювати, ЩО відчуває жінка народжуючи дитину. Аби щось пояснювати, треба знати із чим ти маєш справу. Фройд не мав справи із процесом написання вірша. Поза тим його думка скажу тотально вплинула на стереотип розуміння і сприйняття творчості. Я вважаю, що із моменту коли ти усвідомлюєш себе як поета, - усе летить шкереберть, і ваше життя стає наслідком вашої творчості… Схожі речі і з метафізикою…
Основа метафізичного сприйняття і відображення (школи) -  це домінанта у творчості метафори і категорії. Метафора як основний засіб, полотно твору, і категорія як розуміння справжнього змісту, суті речі. Категорій не так багато. Це – душа, час, простір; до категорій можна віднести віру, народження, смерть, кохання. Коли ти даєш метафору в котрій присутній Час, ти сам стаєш Часом. Дія відбувається із погляду Часу як окремої живої дійової особи… Для мене це все відбувається через внутрішні реакції, і таке сприйняття світу є природнім. Загалом метафізика - це пошук змісту і суті речей, СУЩОГО.
 І навпаки я дуже прохолодно ставлюся до епітетів у вірші. Бо епітет (прикметник) суттєво утинає глибину самостійного іменника як, ємкої категорії. До речі, як епітети шкодять глибині метафори, так само синоніми шкодять читачеві для розуміння думки автора. Якщо автор сказав певне слово, читач дуже часто для розуміння чомусь починає шукати синоніми. Це ускладнює стосунки між читачем і автором в творчості, і до речі, між людьми в житті. Кожне слово має бути на своєму місці і читатися саме так як написано, а не інакше. Ми ж не шукаємо синонімів до слова «мама»? Тоді чому, коли ти кажеш, жінці «я сьогодні зайнятий», вона це розуміє як «я не хочу тебе бачити»?.. Залишається апелювати до логіки…

- У Ваших віршах дуже потужним є античний пласт. Можете розказати детальніше?

Тут все просто, із дитинства. Якось так склалося, що міфи Давньої Греції, я почув раніше аніж взяв до рук букваря. Ось такий собі грецький варіант замінника казкам про котигорошка… Тим паче, що європейська культура вийшла з античної. Тут варто говорити не лише про Гомера, Фідія чи Лукіана, але і про розуміння чи відчуття гармонії, котрі в Європейській культурі формувалися власне на грунті античної культури. Це цілий комплекс.
Зараз спостерігається дуже нездорова тенденція, коли «модні» культурологи зі США намагаються довести масштабний вплив саме ісламської культури на мистецтво європейського Відродження. Таким чином, відбувається руйнування ідеалів. Ми маємо глобальну війну, руйнування ідентифікації. США попри чудову літературу у певному сенсі не мають власної автохтонної культури. Звісно, є культура індіанців, але це інше. Хто б що там не казав, але я особисто вірю в існування таємної світової хунти, конгломерату осіб, що наче кубиками граються цілими державами. Надто багато доказів. Як стверджував один із персонажів Честертона: «Я можу повірити в неймовірне, але в неможливе я не повірю ніколи». Неможливо щоб ідея глобалізації виникла спонтанно… На цьому тлі усі ці «кризи», переполяризація історії держав, зведення сучасної модної літератури до елементарного примітивізму тощо, виглядають дуже логічним наслідком в ідеї руйнації індивідуальної культури окремо взятої країни. Глобалізація – це сучасна форма нацизму.

- Хто з письменників вправив на Вас найбільший вплив?

Моя внутрішня трагедія в тому, що я дуже пізно відкрив для себе українську літературу. Зокрема Стуса. Масштаб дару Стуса я зрозумів лише рік тому, після прочитання Магаданських палімпсестів, котрі до речі, придбав саме тут, де записуємо це інтерв′ю, у кав′ярняній книгарні «Купідон». Василь Стус взагалі є окремою особою в українській літературі, це поет із найбагатшим знанням мови. Старі слова – архаїзми чи діалектизми у його віршах створюють непотворну метафору, що балансує на неймовірно тонких етимологічних гранях.  Достатньо легенького подуву вітру, і це вже буде зовсім інша метафора. У Стуса відчуття мови неймовірне!
Раніше, у 90-х, моїми уподобаннями були Микола Зеров і Євген Маланюк. Вони для мене зрозумілі і зараз, у сенсі естетики поетичного тексту чи, у випадку Маланюка, громадянської лірики. Знаєте, я не соромлюся і не збираюся приховувати імена поетів, котрих читаю. Розумію, що зашкарублі любителі шукати хто там із кого виріс одразу спробують причепити мені «творчих батьків». Маю сказати застереження, - що УСІ поети є таким собі «вибраним» із написаного раніше іншими поетами. Це є наш фундамент і наша основа. Лише потім, у більш зрілому віці вже чітко вимальовується окрема просодія (голос) поета, бо вже є напрацьований автором пласт, котрий і дає зрозуміти творчість.
Хоча я з повагою ставлюся до Антонича, у метафізичному сенсі творчості хочу виокремити голос Василя Герасим’юка. Думаю, що взагалі ми сьогодні ще не зрозуміли ЯКОГО поета маємо в його особі. 
А взагалі-то моє знайомство з віршами почалось з Баратинського. І ще з тої ж юності дуже тепло ставлюся до Марини Цвєтаєвої, непевершена просодія. Однак, може, найбільший вплив на тебе має не той, хто тобі подобається, а той, хто відкрив тобі очі?.. Я щороку перечитую «Одіссею капітана Блада»… вже протягом 20 років. Це моя улюблена книга. Однак який вплив мав Рафаель Сабатіні на Короташа? Жодного чи тотальний? Чомусь думаю, що найбільш правдивою відповіддю про «вплив» на мене, буде творчість Антоніо Вівальді, композитора. Розумієте, музика формує підсвідоме чуття гармонії. Ритміка класичної музики упорядковує структуру вірша, чіткість думки. Також дуже допомагає «класичний» живопис.

- Ви згадали про старі слова у творчості В.Стуса. У своїй творчості Ви також їх вживаєте. З якою метою?

Мені цікаво і важливо повернути в сучасну мову слова, котрі мали широкого вжитку раніше. Українська барокова література у цьому сенсі є важливим джерелом для пошуку якихось цікавих знахідок… Інколи трапляються дуже смачні «фонічно» слова: «звлаща», «окрутний», «клямний» тощо… Архаїзми також допомагають акцентувати увагу на певній думці, хоча б тому, що незвикле слово призупиняє біг свідомості читача у певному потрібному місці тексту. Але, найважливіше, - це дати старим словам шанс знову повернутися у живу розмовну мову.
- Юрій Макаров говорить про сучасну українську літературу як до кінця непізнане явище, унікальне у своєму роді. А як вважаєте Ви?
За великим рахунком, Макаров має рацію. Це людина у думках котрої завжди присутній здоровий глузд. Як розумію, Макаров хотів сказати що «непізнане явище» це таке, котре ще не відбулося у новому якісному стані, а «унікальне» - це те що не має під собою фундаменту… Бо це наше «унікальне» наймолодше покоління «письменників» - це радше причина для головного болю, аніж розмови про літературу. Розумієте, складається враження що вони із іншої планети у сенсі здорового глузду чи логіки тексту.
Загалом, будь-який поет, що вміє відрізнити «сонетино» від «дольника», і має розуміння, що метафора це основа поетичного тексту, спокійно і легко може писати по книжці щодня, якщо опуститься до рівня звичайнісіньких рефлексійних спроб верлібру – неримованого вірша. Для цього достатньо лише ходити із диктофоном і наговорювати усе що бачиш, перемішуючи це певними модними вставками… Метафора відсутня, логіка відсутня, сюжет також відсутній… Я не можу таке назвати поезією. Бо так само я не можу назвати інсталяцію із туалетного паперу – живописом. А найгірше те, що сьогодні агенціями розкручуються «пающіє калісони», або так звані «літературні слеми», де найчастіше основою є набір звичайнісіньких матюків, а завтра ми отримуємо «Чехова – великого українського поета»… Бо покоління двірників від літератури у свою чергу виплекає неука-читача котрий і обиратиме у кінцевому підсумку неука лідером держави. Усі ці процеси взаємопов′язані.

 

- У Вашому вірші «Вігілії» є такі слова:
Бо епоха єдине дає поету –
це психоз кохання, котре на злеті
має силу тяжіння, що кратна сну.

Тут все просто – потрійна і взємозворотня метафора… Епоха дійсно лише кохання може дати поетові безкоштовно, бо усе інше вона пропонує аж занадто агресивно. Від її «дарів» ви найчастіше відмовляєтеся, і отримуєте за це, як мінімум табу на рекламу, як максимум – гинете у стінах катівні. Слова «злет», «тяжіння» і «кратна» буквальні значення у сенсі фізики, але тяжіння що кратне сну – це якраз і є, можливо, моя спроба подати напругу між полюсами коли злет-тяжіння можуть розірвати нитку, психіку тощо… Тому і слово психоз. Хоча «психоз» тут є і натяком на психушки, божевільні, до котрих дуже часто запроторювали поетів. Лексема «сон» - тут має кілька прочитань, - одне із них те, що коли людина хоче щоб якісь жахи були лише сном, - це означає що вона переживає найважчий період свого життя – не лише морального чи духовного, але і наслідок від споглядання «пейзажу за вікном»…

- Дякую за цікаву розмову.

Молода Література


Открыть | Коментувати 1

Музыка : Бумбокс  Настроение : бумбоксовий    

Перший літературний обід


Так вже сталось, що літературні вечори перетворилися на літературні обіди. На обід були вірші, приправлені гумором і цікавим спілкуванням, палітурками книг, що й навіть найзатятіші літературні гурмани залишились задоволеними.

Читать дальше...

Вперше опубліковано: http://arx.in.ua/publ/kultura/literatura/pershij_literaturnij_obid/11-1-0-277

 


Открыть | Коментувати 8

Настроение : мрійливий    

Тіло коханої


Тіло коханої – снами наповнене 
Біле, тремтливе, м’яке ніби сніг 
В ньому – сади і місяць уповні 
В ньому – у вічності впевнений світ 

Тіло коханої дихає стиха 
Вітер у сни переносячи, певне – 
Щоб не зірвало будівлям стріхи 
Щоб не зламати гілля деревам 

Очі коханої міцно заплющені 
Яблучка швидко дрижать під повіками 
Вловлюють, дивляться внутрішнє суще 
Бачачи внутрішність сущого тільки

 

Олег-Богдан Горобчук

 

П.С. Мрію, щоб і мені хтось колись би такі вірші присвятив

 


Открыть | Коментувати 14

Настроение : сигаретний    

велкам на літературний обід)


Ти любиш книги, вони для тебе не лише утилітарне джерело знань? Книга цінна ще сама собою?Книга, що може вбивати і давати життя? Книга, яку цікавіше читати, ніж жити?
 

 

                                            Купа дивацтв, 


                                                                      Купа вар’ятства,


                                                                                                                КУПА КНИГ…



 

Запрошую ТЕБЕ на: 
ЩО? ЛІТЕРАТУРНІ ЧИТАННЯ
ДЕ? ЧЕРВОНИЙ КОРПУС, 349 АУД.
КОЛИ? 4 БЕРЕЗНЯ, 13.00

КОНТАКТИ: +38(096)7530369 НАТАЛІЯ

 


Открыть | Коментувати 11

Настроение : патріотище    

Макаров про СУЧукрліт


Сьогодні була на зусрічі з відомим журналістом і телеведучим в університеті Драгоманова.

Мова на зустрічі йшла переважно про стан нашої духовності  та  літератури.

Однак Юрій Макаров не став відкидати сучасного літературного процесу, наголосивши:

"Сучасна українська література є надзвичайно цікавим, до кінця не оценениму світі явищем"

У сучасної української літератури є майбутнє, і воно в наших руках.

Читать дальше...

 


Открыть | Коментувати 16

Настроение : я - на твіттері!!!!    

Новини


1.  Сьгодні на 13.00 акція протесту проти рейдерського захоплення книгарні "Сяйво". Контакти: 0634979108 Юлія, 0967530369 Наталія

2. Я вже є на Twitter. Strogetska (це я) - стукайте - відчиню. Обіцяю купу цікавих новин.

Поки що все.

П.С. Мене не акредитували на концерт "Мельницы" 6 березня.(((

Шукаю роботу позаштатним журналістом!!!!

 


Открыть | Коментувати 16

Настроение : депешмодівський    

Депеш Мод


Нещодавно нарешті випала можливість взяти до рук книжку. І ця книжка не була випадковою. Куплена ще минулого року у книгарні "Є", вона пилилась на поличці. І у мене нарешті доросли до неї руки.

Ця книга - "Депеш Мод" Сергія Жадана. Не хочу співати тут дифірамби талантові автора, але книга дійсно класна.
Читать дальше...


Открыть | Коментувати 53

Настроение : пошуковий    

Шукаю!!!!!!!!


Привіт блогерам.))

Маю до Вас  ДУЖЕ важливе запитання.

Які українські інтернет-портали і культурні, літературні сайти відомі Вам??

Читать дальше...


Открыть | Коментувати 28

Настроение : нічно- романтично-самотній    

Любов до ранку світиться ...


Коли моя рука, то тиха, то лукава, 
В промінні сну торкнеться губ твоїх 
І попливе по шиї і, небавом, 
Зплеча на груди, із грудей до ніг ... 

Коли твоя рука, солодка, ніби слава, 
Червонооким пальчиком майне 
Влимонній тиші і коли мене 
У темну глибину поверне темна слада 

У білій лодії тоді ми пливемо 
По водах любощів між берегами ночі: 
І голоси у гніздах ластівочі 
Стихають тихо ... Золоте кермо 

Заснулої хмарини понад полем, 
І спить рука в руці, і на щоці 
Краплина щастя, виказана болем, 
До ранку світиться ...

 

(М. Вінграновський)


Открыть | Коментувати 5

Ліричні вибори


 7 лютого, неділя
галерея «ХУДГРАФ»
бульвар Шевченка, 33 (2-й поверх)
13:00

«ЛІРИЧНІ ВИБОРИ»

перша подія

з серії регулярних літературно-культурних акцій
«Бульвар Шевченка»

в день другого туру виборів Президента України літературна спільнота голосує за кращу українську поезію та її авторів

Учасники:


Каріна Тумаєва
Вано Крюгер
Нельсон Молодший
Євген Герман
Анна Саніна
Марія Бацман
Єгор Подонкін
Олексій Панасюк
Тарас Малкович
Гєник Бєляков
Андрій Крівошеєв
Сергій Пістончик Прилуцький
Антон Рибкін
Владік Волочай


Модератор: Олексій Кузьменко

Організатори: 
ініціатива «Спільне Благо»
проект «Молода Література»

Генеральний медіа-партнер:
Київський медіа-холдинг

За підтримки:
журнал ТОП 10
«Арт-галерея-майстерня «ХУДГРАФ»
«Молода Література» з Петром Щербиною на Радіо Київ 98FM»
 


Открыть | Коментувати 8

Настроение : споглядальний    

Чоловічі сльози


Здається ці два поняття зовсім несумісні "чоловік" та "сльози". Чоловік не повинен плакати. Згідно з загальним розумінням, стереотипами.

Хоча так було не завжди. Оксана Забужко пише, що в Середньовіччі не було соромом для чоловіка пролити сльозу, щоб виразити свої почуття. Плакав же Роланд над своїм убитим другом, Ахілл над Патроклом. Ще тут пригадується сентиментальна повість Квітки-Основ"яненка "Маруся", як Василь побивався над своєю померлою нареченою. Саме на його переживаннях робив наголос  автор.

Наш же час змушує чоловіка заганяти свої емоції всередину. До того ж, не лише чоловіків, а й жінок, що проявили себе у здавалося б у  "нежіночих " професіях, в управлінні, бізнесі.

Я не закликаю всіх плакати, як це робить Палланік у "Бійцівському клубі". Може, трохи переглянути наші стереотипи.

Хоча.. Я теж уже не плачу і досить давно.... Хм...


Открыть | Коментувати 70

Феномен Матіос


Сьогодні пропоную поговорити про феномен пані Марії. Останнім часом її ім'я незмінно звучить на літературних форумах, її книги серед бестселлерів у книгарнях. Несподівана  "Солодка Даруся"  стала ластівкою, яка вивела Матіос у лідери продаж.  Навіть жіночі романи купюють  менше.

Але напрошується питання. Некрофілоські історичні романи про життя простої людини, жінки. Це саме те, що потребуємо? Чи дивний нестандартний стиль пані Марії? Некрофільська тематика? Буковина початку 40-х років???

Сама пані Марія заняла незайняту ще ніким до неї нішу і тут до неї прийшов успіх. Вона виявила чудове шосте чуття, і як говорять упіймала бика за роги.

Чи не так?


Открыть | Коментувати 32

Про матюки


Чи потрібні вони у літературі?

Якщо так, то чому? 

(Продовження дискусії, початої ще вкантакті)


Открыть | Коментувати 51

Настроение : зер гут    

10 фактів про Сергія Жадана


Сергій Жадан:


1. не прийде на кулінарне шоу до Горбунова;
2. не відмовиться він Нобелівської премії;
3. дотримується лівих поглядів;
4. пише дійсно кульні речі, які читають закордоном. Наприклад, поляки порівнюють його зі своєю письменницею Доротою Марковською;
5. думає, що у 2015 році Крим відійде до Росії;
6. порівнює Донбас з Колумбією;
7. збирав у 2001 році 70-тисячні натовпи;
8. вважає, що серед сучасної української літератури є що почитати;
9. цікавиться життям та діяльністю Нестора Махна;
10. читає Лимонова і Пєлєвіна, а раніше слухав російський рок.

Загалом же хочу сказати, що враження від зустрічі залишились найприємніші. Сергій Жадан - дуже позитивна і конструктивна людина.)))



Открыть | Коментувати 11

Карпу? А кого ще?...


Так, вона всюди. Політика. Так, навіть у кулітнарному шоу. Так, так.

" А кого запрошувати, наприклад, з письменників? "-  запитує Вахтанг Кіпіані. 

Я мямлю "Карпу?". "Ну добре. Карпу.  А кого ще?" - на це запитання  я не можу дати відповіді. Коротше, багно...

Невже література у такому стані? Хочу переконатись у протилежному...


Открыть | Коментувати 94
ОБОЗ.ua