Si vis pacem, para bellum!

Хочеш миру - готуйся до війни!




Волшебный шар

Метки

Интересы
"Scorpions", the beatles, аніме, археологія, АТМАСФЕРА, Історія, Література, море, некрополі, сонце, Україна, чоботи на підборах, чоловіки, чорна кава

Антиинтересы
грип, депресія, джинса, зрада, матюки в літературі, нудьга, перше кохання, політзамовлення, політика, попса, порно, пробки, Телевізор, Фабрика

Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


Опрос

Перший секс із новим хлопцем/дівчиною є нормальним...


Содержание страницы



Настроение : замріяно-втомлений    

Ахматова і Франко


Дещо дивно ці імена вживати разом, але російська поетеса і наш геній повязані між собою. Але не в сенсі особистих взаємин. А творчих.

Нещодавно відкрила для себе другу Ахматову - Горенко. Таке справжнє прізвище поетеси. Мене іноді дивувало, а чому українка з походження стала все-таки найвідомішою (най-най-най) російською поетесою. Я мимоволі звинувачувала поетесу у тому, що відцуралась рідної мови, рідної культури.

Але повторюсь. Нещодавно відкрила для себе нову Ахматову. Ахматову, що знає і любить українську мову і культуру. Ахматову-перекладача.

Ось її переклад інтимної лірики Франка:

Повстречались мы с тобою, 
Только несколько минут 
Говорили, рядом стоя, 
Словно вдруг случайно двое 
Земляков сошлися тут. 
  
Что-то я спросил такое, 
Мне ненужное вполне, 
Про идеи, но пустое, 
И не то, совсем другое, 
Что сказать хотелось мне. 
  
Рассудительно ты, пани, 
И свободно речь вела. 
Мы расстались как в тумане, 
Только ты мне на прощанье 
И руки не подала. 
  
Ты кивнула, кончив дело, 
И пошла к себе домой. 
Я стоял остолбенелый, 
И бессильный и несмелый 
Взгляд мой крался за тобой. 
  
Я ведь знал — в минуте этой 
Рай скрывался мой тогда: 
Два-три слова, но согреты 
Обаянием привета, 
Все решили б навсегда. 
Проиграл! Своей рукою!.. 
Не поставить ставку вновь. 
Что в душе щемит такое? 
Это пьяная тоскою, 
Безнадежная любовь.

А ось і оригінал:

Раз зійшлися ми случайно, 
Говорили кілька хвиль — 
Говорили так звичайно, 
Мов краяни, що нечайно 
Здиблються з-за трьохсот миль. 
  
Я питав про щось такеє, 
Що й не варт було питать, 
Говорив щось про ідеї – 
Та зовсім не те, не теє, 
Що хотілося сказать. 
  
Звільна, стиха ти, о пані, 
І розсудно річ вела; 
Ми розстались, мов незнані, 
А мені ти на прощанні 
І руки не подала. 
  
Ти кивнула головою, 
В сінях скрилася як стій; 
Я ж мов одурілий стою 
І безсилий за тобою 
Шлю в погоню погляд свій. 
  
Чує серце, що в тій хвилі 
Весь мій рай був тут — отсе! 
Два-три слова, щирі, милі 
І гарячі, були б в силі 
Задержать його на все. 
Чує серце, що програна 
Ставка вже не верне знов... 
Щось щемить в душі, мов рана: 
Се блідая, горем п'яна, 
Безнадійная любов.

Висновок простий. Нам все-таки тре пишатись тим, що маємо. А маємо ми багато)

 

 


Открыть | Коментувати 55
ОБОЗ.ua